Питання: Я отримала у спадщину за заповітом квартиру, яка належить на праві приватної власності моїй тітці. Право власності спадкодавця на ½ частину квартири підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Відділом приватизації Київської міської адміністрації та зареєстрованим в Київському БТІ (оригінал вказаного документа відсутній, наявна копія), та на ½ частину квартири Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом. У зв’язку з втратою оригіналу свідоцтва про право власності на житло нотаріус, який відкрив спадкову справу, відмовив у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі п.4.15 гл. 10 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, та порадив звернутися до суду для вирішення цього питання. З яким позовом та у якому порядку я можу звернутися до суду для вирішення цього питання?

 

Відповідь:

З аналізу вищезазначеного питання зазначимо, що дії нотаріуса є такими, що не відповідають законодавству. Оскільки, відповідно до Закони України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням КМДА від 27.10.2009 р. № 1227, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, нотаріус повинен був скласти не лист про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а направити лист відповідному Відділу приватизації з проханням видати дублікат свідоцтва про право власності на житло при оформлені спадщини.

Вказані дії нотаріуса можуть бути пов’язані із практикою, що склалася у даному питані – коли правовстановлюючий документ є, але у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень відсутній запис про реєстрацію права власності. У такому випадку Реєстраційна служба відмовляє у державній реєстрації права власності за померлим, з огляду на те, що із заявою про проведення державної реєстрації прав звертається неналежна особа – спадкоємець, право власності у якого ще не виникло. Відповідно, і нотаріус відмовляє у проведені нотаріальної дії і роз’яснює спадкоємцю право на звернення до суду.

Таким чином, спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно із судовою практикою, яка склалась на даний час, відповідачами у справах про визнання за єдиним спадкоємцем права власності на спадкове майно виступають місцеві ради, на території яких знаходиться спадкове майно (наприклад, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.02.2012 р.). Таким чином, оскільки спірна квартира знаходиться в м. Києві, відповідачем за цим позовом виступає Київська міська рада.

Згідно із ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно, для визначення у який районний у м. Києві суд потрібно подавати позов, потрібно визначити у якому районі м. Києва знаходиться квартира, і подавати позов до відповідного районного суду.

Відповідно до абз. 1 п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» кожна позовна заява – первісна й зустрічна, а також заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшукуваного майна.

При цьому згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Частиною 1 ст.8 Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 р. встановлено на рівні 1 218,00 грн. Відповідно, за подання в 2014 році до суду позовної заяви майнового характеру позивач має сплати судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 243,60 грн. та не більше 3 654,00 грн. Отже, виходячи з вартості квартири розраховується судовий збір.

Після отримання рішення суду, спадкоємець для реєстрації права власності подає вказане рішення суду та інші документи встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві. Тобто, до нотаріуса вже звертатися не потрібно.

Відповідно, для визнання права власності спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, зазначимо, неправильним є подання позову про визнання права власності за померлим або подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту володіння померлим квартирою на праві власності.

Оскільки, відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справі про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 деякі суди також помилково задовольняли позовні вимоги про визнання права власності на самочинно зведені будівлі за померлим спадкодавцем та визнавали право власності на зазначені будівлі, як таке, що перейшло в порядку спадкування до спадкоємців.

Відповідно до ст. 25 ЦК у момент смерті припиняється цивільна правоздатність фізичної особи. Іноді суди всупереч вимогам ст. 3 ЦПК, статей 27 – 31 ЦПК вирішували питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв’язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. Відповідно до ст. 30 ЦПК сторонами у справі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем є фізичні та юридичні особи, а також держава.

Відповідно до Листа Верховного суду України від 01.01.2012 р. (Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення) не підлягають розгляду в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту володіння померлим квартирою на праві власності (ч. 2 ст. 256 ЦПК).

Оскільки, встановлення судом факту володіння будівлею на праві власності можливе, якщо у заявника загублено або втрачено правовстановлюючий документ на будівлю та зазначений факт не може бути підтверджений у позасудовому порядку. На підтвердження цього факту заявник подає докази щодо неможливості одержання ним відповідного документа або його поновлення.

Пунктом 17 постанови Пленуму № 5 дійсно передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності, якщо власником був втрачений правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. У цих справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Крім того, зазначена постанова Пленуму була прийнята в 1995 р. та зміни до неї внесені в 1998 р. Однак із 2004 р. набрав чинності новий ЦК, у якому наявна ст. 392 ЦК, яка безпосередньо передбачає право власника майна пред’явити позов про визнання його права власності у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

 22/09/2014

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.