Питання: За договором довічного утримання (догляду) Відчужувач нічого не пояснюючи відмовився отримувати щомісячні платежі, хоча Набувач завжди передавав їх належним чином, у спосіб передбачений договором. Після цього Набувач намагався іншими способами передати грошові кошти, але Відчужувач також відмовлявся їх отримувати. Відчужувач пред’явив позов з вимогою розірвати договір, вказуючи як підставу неналежне виконання договору Набувачем. Чи підлягає такий позов задоволенню?

 

Відповідь:

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 755 ЦКУ на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду.

Таким чином, відповідно до законодавчого регулювання вказаних відносин ситуація ускладнюється тим, що договір може бути розірваним незалежно від вини Набувача. Отже, для того, щоб у задоволенні позову було відмовлено, потрібно довести факт належного виконання зобов’язань за договором Набувачем, а не лише відсутність вини Набувача.

З цією метою потрібно належним чином підтвердити факт належного виконання зобов’язань Набувачем та факт відмови Відчужувача отримувати щомісячні платежі. Якими доказами потрібно підтвердити вказані обставини залежить від кожної конкретної ситуації, умов договору – наприклад, фіскальним чеком Укрпошти про переказ грошових коштів, підтвердженням повернення переказу; розписками про отримання грошових коштів та відмовою від їх отримання; показаннями свідків тощо.

 При підтвердженні, що Набувач добросовісно та належним чином виконував обов’язки, передбачені договором, а Відчужувач відмовлявся отримувати грошові кошти, буде підтверджено унеможливлення Відчужувачем виконання Набувачем свого обов’язку.

Відповідно до ч.4 ст.612 ЦКУ прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.1 ст. 613 ЦКУ кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

Це означає, що Набувач може не надавати утримання та (або) догляд протягом строку, коли Відчужувач відмовляється приймати належне виконання зобов’язання, запропоноване Набувачем. При цьому, останній не буде нести цивільно-правову відповідальність, якщо він доведе, що пропонував належне виконання, оскільки закон дає відстрочку на період, протягом якого Відчужувач відмовлявся приймати таке виконання.

Відповідно, внаслідок прострочення кредитора прострочення боржника не настало, відповідно, відсутній і факт неналежного виконання обов’язків Набувачем.

Оскільки відсутній факт неналежного виконання Договору, відсутня і підстава позову, а відтак позов є необґрунтованим, отже не підлягає задоволенню.

ВССУ зробив правовий висновок в Ухвалі від 17.09.2014 р. відповідно до якого відмова позивача приймати виконання договору відповідачем не може розцінюватись як неналежне виконання ним умов договору довічного утримання і не є підставою для розірвання цього договору.

Також не є неналежним виконання зобов’язання при відсутності вини Набувача, вчиненні всіх заходів для виконання умов довічного утримання

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

При вчиненні всіх заходів Набувачем для виконання умов Договору довічного утримання, що підтверджується належними доказами, при вчиненні перешкод з боку Відчужувача, у зв’язку з чим Набувач не міг повністю виконати зобов’язання, відсутня вина Набувача в неналежному виконанні умов договору.

Зазначене підтверджується судовою практикою – Ухвалою ВСУ від 10.06.2015 р., Ухвалою ВССУ від 04.03.2015 р.

Крім того, небажання Відчужувача продовжувати договірні відносини з Набувачем без правових підстав, визначених законом, не є підставою для розірвання договору. Одностороння відмова Відчужувача від договору довічного утримання в силу положень ст. 755 ЦК України не є підставою для його розірвання

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦКУ загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦКУ договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані у питанні дії Відчужувача свідчать про його небажання продовжувати договірні відносини, наявність односторонньої відмови від договору.

Відповідно до судової практики – Ухвали ВСУ від 14.04.2010 р., Ухвал ВССУ  від 31.09.2011 р., 11.07.2012 р., 30.01.2013 р., при відмові Відчужувача приймати допомогу від Набувача, Відчужувач перешкоджає останньому виконувати зобов’язання за договором, тобто в односторонньому порядку відмовляється від договору довічного утримання.

Одностороння відмова відчужувача від договору довічного утримання в силу положень ст. 755 ЦК України не є підставою для його розірвання. При перешкоджанні Відчужувачем виконувати зобов’язання за договором Набувачу, тобто при відмові Відчужувача в односторонньому порядку від договору довічного утримання та добросовісно виконання умов договору Набувачем, відсутні підстави для задоволення позову про розірвання договору довічного утримання.

Враховуючи зазначене, позов є необґрунтованим, Набувач належним чином виконував умови договору довічного утримання (догляду), а тому передбачені ст. 755 ЦК України підстави для його розірвання відсутні.

 

 

27/07/2015

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.