Питання: Яким чином оподатковуються проценти за договором позики між юридичною особою – резидентом України (позичальник) та юридичною та фізичними особами Литви (позикодавці)?

 

Відповідь:

Згідно з п. 160.2 ст. 160 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента (під нерезидентом тут розуміється юридична особа)) або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 – 160.7 цієї статті, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 ПКУ, доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів (під нерезидентами тут розуміються фізичні особи), оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

У пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 ПКУ передбачено, що у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів.

На підставі п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку у випадку виплати нерезиденту доходів у вигляді відсотків за користування позикою буде становити 15%.

 

Отже, і у випадку отримання позики від нерезидента – юридичної особи, і від нерезидента – фізичної особи норми ПКУ передбачають необхідність утримання податку з доходу нерезидента у розмірі 15%.

Разом з тим, у даному випадку слід враховувати інші положення ПКУ, зокрема, п. 3.2 ст. 3 ПКУ, яким передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. А відповідно до п. 103.2 ст. 103 ПКУ особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Враховуючи, що за умовами питання позикодавцями є резиденти Литви, у даному випадку слід враховувати положення Конвенції між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно від 23.09.1996 р. (ратифіковано ЗУ № 704/97-ВР від 9 грудня 1997 року, набула чинності для України 25.12.1997 р.).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 6 статті 11 (Проценти) вказаної Конвенції:

  1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
  2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.
  3. Термін «проценти» при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов’язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій чи боргових зобов’язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як проценти для цілей цієї статті.
  4. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, яка сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв’язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій міститься постійне представництво або постійна база.

Відповідно до Листа ДПСУ від 27.12.2012 р. № 12744/0/71-12/12-1017 «Про рекомендації щодо застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування» «….положення пунктів 1 та 2 статті «проценти» не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу.

Відповідно до положень пунктів 1 і 2 цієї статті обидві країни, і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує проценти, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Відповідно до положень п. 2 країна, в якій виникають проценти, має право на оподаткування цих процентів, але це право обмежується встановленою у відповідній Конвенції ставкою оподаткування.

При цьому відповідно до положень п. 1 країна-резиденція особи, що одержує проценти, також має право на оподаткування таких процентів за ставками свого внутрішнього законодавства, але з урахуванням податку, сплаченого в країні, що є джерелом доходу (ст. 23 «Усунення подвійного оподаткування»).

Приклад

Запитання. Українська компанія сплачує проценти на користь канадської компанії. Чи може українська компанія не оподатковувати такі проценти при виплаті, враховуючи те, що ці проценти будуть оподатковані у Канаді відповідно до положень п. 1 ст. 10 Конвенції між Україною і Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна від 4 березня 1996 р. (далі – Конвенція)?

Відповідь. Положення  пунктів 1 і 2 ст. 11 українсько-канадської Конвенції не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу. Цими двома пунктами встановлюється компромісне рішення двох держав, яке обумовлює оподаткування процентів у країні-резиденції, але залишає країні – джерелу процентів право оподаткування таких процентів, якщо це передбачено її податковим законодавством….».

Враховуючи вищезазначене та відповідно до положень п. 2 ст. 11 Конвенції країна, в якій виникають проценти (у даному випадку – Україна), має право на оподаткування таких доходів, але це право обмежується ставкою 10% від загальної суми процентів. При цьому країна, резидентом якої є платник податку (у даному випадку – Литва), також має право на оподаткування такого виду доходу (п. 1 ст. 11 Конвенції) з урахуванням податку, сплаченого в Україні.

Отже, з суми процентів за договором позики резидент України повинен утримати та перерахувати до бюджету України податок на прибуток у розмірі 10% від суми процентів та за рахунок суми цих процентів.

Оскільки позикодавцями є і фізичні особи – резиденти Литви, згідно з пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ резидент України як податковий агент повинен відобразити суму перерахованих процентів у податковому розрахунку за ф. 1ДФ у звітному періоді, в якому такі проценти були перераховані.

Такий обов’язок виникає у разі, якщо позичальником є особа, що відповідає ознакам податкового агента (відповідно до п. 14.1.180. ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ).

Щодо податкової звітності резидента України, коли позикодавцем є юридична особа – резидент Литви, зазначаємо наступне.

Як було вказано вище, відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПКУ резидент України з суми процентів за договором позики повинен утримати та перерахувати до бюджету України податок на прибуток у розмірі 10% від суми процентів та за рахунок суми цих процентів.

Сума податків, які утримуються при виплаті доходів нерезиденту за звітний (податковий) період, відображається резидентом України у таблиці 1 (вид доходів – «Проценти, дисконтні доходи») «Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» додатка ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. № 1213, з відповідним перенесенням до рядка 17 Декларації.

Резидент України несе відповідальність за повне та своєчасне нарахування та внесення до бюджету податків, утриманих під час виплати нерезиденту доходів.

Звертаємо увагу на відповідальність за не вчинення вищеописаних дій (утримання, сплата податку за нерезидента).

Відповідно до ст. 127 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену ПКУ, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених р. IV ПКУ.

Відповідно до ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення  відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо оподаткування процентів у Литві.

Відповідно до ст. 24 Конвенції:

«…2. У Литві подвійне оподаткування усувається таким чином:

якщо резидент Литви одержує доход або володіє майном, які, згідно з положеннями цієї Конвенції, можуть оподатковуватись в Україні, якщо тільки його внутрішнім законодавством не передбачається більш сприятливе оподаткування, Литва дозволить:

  1. a) вирахувати з податку на доход цього резидента суму, рівну прибутковому податку, сплаченому в Україні;»

Таким чином, з податку на доход резидента Литви вираховуються 10%, які сплачуються в Україні як податок на прибуток підприємств/податок на доходи фізичних осіб.

 

 

01/11/2013

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.