Питання: Я разом зі своїми батьками приватизував квартиру і в мене залишися житлові чеки, тепер ми з дружиною живемо окремо від батьків і хочемо приватизувати квартиру в якій зараз живемо. Що таке житлові чеки, як їх використовувати та чи можу я користуючись ними брати участю у приватизації другої квартири (доприватизації)?

 

Відповідь:

Вирішуючи питання доприватизації необхідно звернути увагу на такі правові норми:

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (далі – Закон) кожен громадянин має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлових чеків або з частковою доплатою. Відповідно до ст. 3 Закону безоплатна передача житла здійснюється в розрахунку 21 кв. м загальної площі на кожного наймача та додатково 10 кв. м на сім’ю.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 № 305 “Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків” останні підлягають випуску у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, порядок відкриття яких та здійснення з них платежів регулюються Положенням про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27.04.2000 № 179.

За умовами наведеного Положення житлові чеки – це приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного житлового фонду, тобто житлові чеки можуть використовуватися тільки для приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду. Платежі за придбані об’єкти приватизації здійснюються з приватизаційних депозитних рахунків, на які нараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян.

Використання коштів приватизаційних депозитних рахунків здійснюється за приватизаційним платіжним дорученням щодо переказу належної суми з депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації.
Дивіденди, або відсотки, за житловими чеками не нараховуються.

Також відповідно до п.1 ст. 4 Закону житлові чеки – це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Зазначена у Законі сума вартості житлових чеків у розмірі 606 млрд. крб. була визначена із розрахунку 12 тис. крб. на кожного громадянина. У зв’язку з індексацією у 1994 році вартість приватизаційного житлового чека зросла у 35 разів, а при проведенні грошової реформи в Україні у 1996 році зменшилася у 100 тис. разів і складає 4,20 грн.

Чіткої регламентації процедури доприватизації у нормативних актах не існує, адже відповідно до п.5 ст. 5 Закону кожен громадянин має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлових чеків або з частковою доплатою один раз.

Проаналізувавши дану норму виникає питання щодо словосполучення «один раз», а саме що дозволяється громадянину:

  • приватизувати займане ним житло один раз, тобто тільке одне житло (навіть якщо розмір приватизованого житла менший від вставленого для безоплатної приватизації), у даному випадку критерієм виступає кількість житла – одне житло.
  • приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлових чеків, тобто не залежно від кількості приміщень, але в межах номінальної вартості житлових чеків, у даному випадку критерій – номінальна вартість житлових чеків.

Законодавець не дає роз’яснень даної норми, а тому питання залишалося невирішеним.

В зв’язку з відсутністю чіткої регламентації питання чи можно приватизовувати інше житло в межах залишившихся житлових чеків, тобто два і більше разів, органи приватизації вирішували дане питання виходячи зі свого внутрішнього переконання, більш того, навіть існуюча судова практика свідчила про діаметрально протилежні позиції судів. При такій неточності правової норми та відсутності будь-яких підзаконних нормативних актів або роз’яснень, особам, бажаючим зробити доприватизацію, залишалося сподіватися лише на прихильність органів приватизації та шукати з ним «спільну мову», що однозначно є недопустимим у правовій державі.

Але прийняте 10 червня 2010 року Рішення Конституційного Суду України N 15-рп/2010 у справі N 1-38/2010 вирішило існуючі суперечності та дало однозначну відповідь на питання «чи можлива доприватизація».

Безпосередньо в Рішенні зазначено, що, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім’ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків). Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4 Закону).

Тобто одноразовість приватизації житла законодавець обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир (будинків), площа яких відповідає цій вартості і встановленій санітарній нормі.

Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону.

Резюмуючи вищевикладене, зазначу, що з 10 червня 2010 року Конституційний Суд України роз’яснив існуючі питання щодо доприватизації, встановивши, що можливість приватизації залежить тільки від номінальної вартості житлових чеків, таким чином дозволивши доприватизацію житла.

27/08/2012

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.