Повноваження посадових осіб. Як перевірити?

 

Юридична особа з моменту свого створення наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, але з огляду на свою природу, самостійно, без своїх посадових осіб, вона не може реалізовувати свої права, набувати обов’язки.

У зв’язку з цим та з огляду на те, що посадові особи різних юридичних осіб залежно від волі їх власників можуть мати обмеження в управлінні, представництві таких юридичних осіб, у суб’єктів господарювання при здійсненні своєї діяльності, а саме при укладенні та виконанні договорів, доволі часто виникають питання щодо свого представника та представника  контрагента – хто може ним бути, чим підтверджуються повноваження, які наслідки перевищення повноважень тощо.

Проаналізуємо всі вищенаведені та пов’язані з ними питання щодо повноважень представників на укладення договорів від імені юридичної особи з урахуванням сформованої практики Вищого Господарського суду України.

Хто має право укладати, підписувати, приймати виконання договорів? Підходи ВГСУ.

Розглядаючи питання повноваження посадових осіб щодо укладення, підписання договорів, щоб правильно дати відповідь на вказане питання потрібно спочатку дати визначення поняттям, якими будемо оперувати. Оскільки від правильного і однакового розуміння вихідних даних залежить і відповідь.

Посадові особи – хто вони

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ГКУ, п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону № 514  посадовими особами господарського товариства є фізичні особи:

  • голова та члени наглядової ради;
  • голова та члени виконавчого органу;
  • голова та члени ревізійного органу, ревізор;
  • голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Частинами 1, 2 ст. 92 ЦКУ, ч. 1 ст. 89 ГКУ передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, учасників, які здійснюють управління нею та діють відповідно до установчих документів та закону.

Що стосується безпосередньо договорів, то ч. 2 ст. 207 ЦКУ визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як було вказано вище, цивільна дієздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні, але при цьому діють відповідно до установчих документів та закону.

У акціонерному товаристві відповідно до ч. 1 ст. 159, 160, 161 ЦКУ, ч. 1 ст. 33, ч.1 ст. 51, ч. 1 ст. 73 Закону № 514, ст. 41, 46, 47, 48, 49 Закону № 1576 діяти без довіреності, а отже і укладати, приймати виконання за договорами, від імені акціонерного товариства має право лише виконавчий орган, при цьому конкретні повноваження повинні бути визначені статутом товариства.

Аналогічно і у товаристві з обмеженою відповідальністю – відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 145 ЦКУ, ст. 58, 62, 63 Закону № 1576 право саме діяти від імені товариства має лише виконавчий орган. Та у товаристві з додатковою відповідальністю, оскільки статус органів товариства з додатковою відповідальність є тотожним статусу органів товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до ст. 65 Закону № 1576.

У повному та командитному товариствах відповідно до ч. 1,3  ст. 119, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 136  ЦКУ управління діяльністю здійснюється повними учасниками (одним з них або всіма) за спільною згодою всіх з них.

Відповідно до вищевикладеного, укладати, підписувати договори від імені акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю на підставі закону, статуту (при визначені цих повноважень у статуті) має право виконавчий орган, у повному, командитному товаристві – кожен з повних учасників за умови погодження всіх інших повних учасників.

В статуті може бути передбачено, що певні види правочинів, або правочини більше визначеної суми виконавчий орган має право вчиняти лише або після надання на це згоди, або після прийняття про це рішення загальними зборами та/або наглядовою радою. Таке положення в статуті не обмежується чинним законодавством, а отже його наявність як і конкретні його умови залежать лише від засновників товариства.

Ще однією важливою умовою підтвердження повноважень представника товариства – відповідно до ст. 17 Закону № 755, є внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – Єдиний державний реєстр) даних про посадових осіб, уповноважених представляти товариство у правовідносинах з третіми особами, та осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори, та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; а відповідно до ст. 18 цього ж закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Право виконавчого органу підписувати договори на підставі статуту, без будь-яких додаткових документів підтверджується і практикою ВГСУ, наприклад, у наступних Постановах: від 13.10.2015 р. у справі № 908/6236/14, від 22.09.2015 р. у справі № 910/11994/13, від 10.09.2015 р. у справі № 922/2825/15, від 24.09.2014 р. у справі № 5011-73/15858-2012.

Таким чином, виконавчий орган в силу закону має повноваження на укладення договорів від імені товариства, при цьому, статутом підприємства можуть бути передбачені будь-які додаткові обмеження щодо таких повноважень. А отже, дати остаточну відповідь у конкретній ситуації чи має право конкретна особа (директор, генеральний директор, виконавчий директор тощо) підписувати конкретний договір (у тому числі і залежно від виду, ціни, строку договору тощо) можна лише проаналізувавши статут такого підприємства.

Повноваження керівників філій/представництв

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 95 ЦКУ філії та представництва не є юридичними особами, юридична особа самостійно визначає їх повноваження, у тому числі і їх керівників – затверджуючи положення про філію/представництво, призначаючи керівників філій/представництв та видаючи для цього їм довіреності.

Відповідно повноваження керівника філії/представництв визначається у положенні про філію/представництво, довіреності такого керівника, зі змісту яких і потрібно визначати наявність повноважень на укладення конкретного договору, що підтверджується і судовою практикою ВГСУ – наприклад, Постановами від 05.08.2015 р. у справі № 927/98/15, 31.03.2015 р. у справі № 903/789/14, від 17.12.2014 р. у справі № 5011-35/1276-2012, від 19.08.2014 р. у справі № 910/19255/13.

Повноваження представників за довіреністю

Правовий режим представництва в цивільно-правових відносинах визначається главою 17 ЦКУ. У тому числі і закріплено (ч. 1 ст. 246 ЦКУ), що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Про наявність необхідного обсягу повноважень щодо підписання договорів на підставі довіреності вказано і у Постанові ВГСУ від 20.10.2015 р. у справі № 924/613/15.

Прийняття виконання за договором

Що до прийняття виконання за договором, то відповідно до ч. 2 ст. 527 ЦКУ кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.

Таким чином, приймати виконання за договором мають право ті особи, які мають повноваження діяти від імені юридичної особи – посадові особи виконавчого органу юридичної особи, керівники філій/представництв або особи чиї повноваження підтверджуються довіреністю, яка видана вищевказаними особами, що підтверджується і судовою практикою ВГСУ, наприклад, Постановами від 16.12.2014 р. у справі № 902/327/14, від 03.05.2014 р. у справі № 902/1703/13, від 30.01.2014 р. у справі № 912/1244/13.

Як перевірити повноваження – поширенні помилки. Перевищення повноважень: судова практика.

Дві підстави для визнання договору недійсним відповідно до позиції ВГСУ

Для визнання господарського договору недійсним на підставі перевищення повноважень представником при підписанні договору відповідно до чинної на даний момент позиції ВГСУ – викладеної у п. 3.3. Постанови Пленуму № 11, потрібно визначити наявність наступної підстави – чи знав або міг знати контрагент про наявні обмеження повноважень представника.

Для визначення цього потрібно визначити в яких документах/джерелах інформації закріплені ці обмеження та чи мав доступ чи можливість доступу контрагент до такої інформації.

Щодо першого питання, то визначати де можуть бути закріплені повноваження,  обмеження потрібно залежно від конкретного представника (що стосується і перевірки повноважень) – якщо виконавчий орган, то відповідні обмеження повинні бути зазначені в статуті товариства та в Єдиному державному реєстрі; якщо керівник філії/представництва, то в положенні про філію/представництво та/або довіреності такого керівника; якщо особа за довіреністю, то в довіреності та в документі, який посвідчує повноваження особи, яка видала довіреність (наприклад, якщо директор товариства, то потрібно проаналізувати статут, відомості з Єдиного державного реєстру на предмет наявності повноважень у директора укладати договір щодо якого видається довіреність, та наявність повноважень взагалі видавати довіреності).

Щодо другого питання – можливості доступу до джерел інформації, в яких зазначені обмеження, то для відповіді на вказане питання, знов таки, потрібно визначити представника, який укладає договір – щоб визначити які документи були ним надані для підтвердження власних повноважень, чи є вони достатніми; проаналізувати наявність відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі на момент укладення договору, що можна зробити самостійно та безкоштовно щодо будь-якого резидента України за його назвою або ідентифікаційним кодом на сайті Мінюсту – https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch; та проаналізувати сам договір, оскільки як зазначено в Постанові Пленуму № 11, якщо в такому договорі є посилання на документ, на підставі якого діє представник, це означає ознайомлення контрагента з таким документом.

Головне правило, на думку автора, при перевірці повноважень полягає у наступному – потрібно запросити у контрагента всі документи, які підтверджують повноваження, та які вказані в договорі та самостійно перевірити наявність обмежень в Єдиному державному реєстрі, оскільки не отримання вказаної інформації, але наявність можливості її отримати, у судовому спорі однозначно буде свідчити про фактичне ознайомлення з вказаною інформацією.

Але, відповідно Постанови Пленуму № 11, вищевказана підстава не є єдиною для визнання договору недійсним при перевищенні повноважень представником, оскільки для такого визнання повинне обов’язково бути відсутнє наступне схвалення юридичною особою вчиненого правочину.

Позиція ВГСУ полягає у тому, що фактично взагалі не важливо хто уклав договір (представник з перевищенням повноважень, особа, яка не є представником), якщо юридична особа після укладення договору схвалила такий правочин, що може підтверджуватися не тільки виконанням договору, а і будь-якими діями щодо схвалення договору, наприклад, обговоренням між сторонами, як в усній, так і письмовій формах договору.

Відповідно для визнання договору недійсним у судовому порядку на підставі перевищення повноважень представником потрібно довести, що товариство не знало та не мало можливості знати про перевищення повноважень представником, та у наступному договір не схвалений товариством, що підтверджується однозначно сформованою судовою практикою ВГСУ, наприклад, постановами від 09.12.2015 р. у справі № 911/834/14, від 04.11.2015 р. у справі № 903/212/15, від 26.10.2015 р. у справі № 910/6356/15-г, від 07.10.2015 р. у справі № 908/3456/14, від 16.09.2015 р. у справі № 911/1116/14, від 19.08.2014 р. у справі № 910/19255/13, від 05.08.2015 р. у справі № 927/98/15, від 23.06.2015 р. у справі № 910/15480/14, від 01.10.2014 р. у справі № 910/5807/14, від 30.07.2014 р. у справі № 914/4798/13, від 26.03.2014 р. у справі № 5006/15/35пд/2012.

Надання згоди загальними зборами/наглядовою радою на укладення договору

Окремо, зазначимо, що відповідно до позиції ВГСУ потрібно уважно аналізувати положення статуту контрагента щодо «затвердження» угод загальними зборами/наглядовою радою.

Якщо в статуті буде вказано як одне з повноважень загальних зборів/наглядової ради «затвердження» договорів, то дане повноваження при його не реалізації не впливає на дійсність укладеного договору, якщо ж в статуті буде вказано саме «прийняття рішення» таким органом про вчинення відповідного правочину, то перед укладенням договору потрібно обов’язково вимагати від контрагента таке рішення, оскільки відсутність його є підставою для визнання договору недійсним. Що підтверджується і судовою практикою ВГСУ, наприклад, Постановами від 09.12.2015 р. у справі № 911/834/14, від 18.11.2015 р. у справі № 922/796/15, від 26.10.2015 р.  у справі№ 910/6356/15-г, від 18.02.2014 р. у справі № 910/12098/13.

Порушення повноважень при укладенні – наслідки, що робити? Договір підписано не уповноваженою особою?

Обставини, які є підставою для визнання договору недійсним

Відповіді на ці питання випливають з усього вищевикладеного. А саме, якщо договір укладений з перевищенням повноважень представником, або взагалі особою, яка не є представником, то для визначення чи є підстави для визнання його недійсним потрібно дослідити чи наявні наступні обставини:

  • чи знав або мав можливість знати контрагент про перевищення представником наданих йому повноважень. Потрібно дослідити які документи були надані контрагенту на підтвердження повноважень представника, які документи як підтвердження повноважень представника вказані у договорі (як було зазначено вище відповідно до позиції ВГСУ зазначення документів в договорі означає ознайомлення контрагента з їхнім змістом); та які обмеження були наявні в Єдиному державному реєстрі на момент укладення договору. Особливу увагу звертаємо на формулювання «мав можливість знати», оскільки не ознайомлення з наданими документами або не отримання самостійно інформації, яка є у вільному доступі, свідчить не про відсутність такої інформації у сторони, а прямо навпаки – про її обізнаність з такими даними;
  • чи був договір у подальшому схвалений товариством. У даному випадку під «схваленням» мається на увазі не лише виконання договору, а й інші будь-які дії, які про це свідчать – наприклад, звернення до другої сторони за допомогою листа, телефонограми, телеграми, телетайпограми тощо.

Наявність двох вищевказаних обставин є підставою для визнання договору недійсним у судовому порядку.

У разі ж якщо представником самого товариства було укладено договір, але потім виявилося що представник не мав на те достатньо повноважень, але таке товариство зацікавлене у дійсності укладеного договору, для унеможливлення визнання договору недійсним радимо здійснити дії, які будуть свідчити про схвалення правочину – або частково виконати договір або хоча б направити контрагенту листа, в якому, наприклад, ще раз прописати умови договору/подякувати за плідну співпрацю тощо – головне щоб зі змісту листа випливало, що товариство обізнано з фактом укладення договору та схвалює цей факт.

Висновок:

Відповідно до вищевикладеного доходимо наступних висновків: від імені юридичної особи мають право укладати договори – виконавчий орган цієї особи, керівники філій/представництв, особи за довіреностями або повні учасники повного/командитного товариства.

Для перевірки повноважень вказаних осіб при укладенні договору потрібно перевірити документи, в яких такі повноваження вказані (статут; положення про філію/представництво, довіреність керівника; довіреність; протокол загальних зборів/наглядової ради про прийняття рішення про вчинення правочину та надання повноважень; засновницький договір); документи, які зазначаються в договорі як підтвердження повноважень; та інформацію з Єдиного державного реєстру.

Перевищення повноважень або взагалі їх відсутність у представника при укладенні договору є підставою для визнання договору недійсним лише при відсутності наступного схвалення юридичною особою вчинення такого правочину, але при схваленні правочину юридичною особою перевищення повноважень представником не впливає на дійсність договору.

 

Правовий глосарій:

  1. ЦКУ – Цивільний кодекс України від01.2003 р. № 435-IV.
  2. ГКУ – Господарський кодекс України від01.2003 р. № 436-IV.
  3. 3акон № 1576 – Закон України «Про господарські товариства» від 09.1991р. № 1576-XII.
  4. Закон № 514 – Закон України «Про акціонерні товариства» від 09.2008 р.№ 514-VI.
  5. Закон № 755 – Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від05.2003 р. № 755-IV.
  6. Постанова Пленуму № 11 – Постанова Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.01.2013 р. № 11.

17/03/2016

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.