Питання: Банком було відшкодовано в балансі банку за рахунок сформованого банком страхового резерву (прощено) суму боргу фізичної особи – позичальника за кредитним договором, включено таку суму боргу до податкового розрахунку № 1ДФ, про що банк повідомив позичальника рекомендованим листом та вказав, що позичальнику потрібно сплатити ПДФО з суми прощеного боргу. Які податкові наслідки такої дії?

 

Відповідь:

У даному випадку потрібно з’ясувати характер такої дії банку відповідно до цивільного законодавства та на підставі цього визначити податкові наслідки.

Відповідно до запитання банк за рахунок власного резерву сумнівних боргів відшкодував (простив) борг позичальника за кредитним договором, що відповідно до ч.1 ст. 605 ЦКУ, ч.1 ст. 598 ЦКУ є прощенням боргу у зобов’язанні, є підставою припинення зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 605 ЦКУ зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦКУ зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до вищевикладеного так як зобов’язання припинилося, то у позичальника з моменту припинення такого зобов’язання відсутній обов’язок повернути кредит, тобто сума несплаченого кредиту залишається у власності позичальника.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.4 ПБО-3 доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Таким чином, сума прощеного боргу, відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ,  п.4 ПБО-3 є  доходом фізичної особи – позичальника.

Отже, так як сума прощеного боргу є доходом фізичної особи – позичальника, розглянемо питання яким чином така сума обкладається податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та який порядок подання звітності до податкової.

Згідно зі ст. 164 ПКУ (якою визначено базу оподаткування ПДФО) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи, визначені п. 164.2 цієї статті, та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку – боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, сума боргу платника, анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора до закінчення строку позовної давності (в т. ч. списана за рахунок коштів сформованого банком резерву), є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та оподатковується за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ (15 % та/або 17 %).

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ сума доходу платника податку – боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу «126» (наказ ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за № 46/18784).

Відповідно до поставленого питання банк вчинив дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника (включив суми прощеного боргу до податкової декларації за формою 1-ДФ, повідомив рекомендованим листом позичальника про прощення боргу та виникнення у позичальника зобов’язання сплатити ПДФО). Відповідно, у позичальника виникли податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та зобов’язання декларувати доходи за підсумками року.

Щодо декларування доходів позичальником зазначаємо наступне.

Платник податку – боржник, у відповідності до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ, зобов’язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в декларації (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою).

Таким чином, лише у разі невиконання банком вимог підпункту «д» пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ стосовно повідомлення боржника про суму анульованого (прощеного) боргу та включення її до податкового розрахунку № 1ДФ, такий кредитор зобов’язаний в повному обсязі виконати обов’язки податкового агента, встановлені пунктом 176.2 статті 176 ПКУ.

Відповідно до вищевикладеного, у даній ситуації у позичальника виник обов’язок самостійно сплатити податок з суми анульованого (прощеного) банком боргу та відобразити такий дохід у річній податковій декларації.

Разом з тим, потрібно зазначити про існування Листа ДПСУ від 19.06.2012 р. № 10297/6/15-1415, відповідно до якого у даному випадку банк є податковим агентом, відповідно, має обов’язок як податковий агент нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок із суми анульованого (списаного) боргу. Дану позицію податківці обґрунтовують наступними нормами ПКУ.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у ст. 167 Кодексу.

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ сума доходу платника податку – боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу №126 (наказ ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за № 46/18784).

У той же час, зазначаємо, що, на нашу думку, така позиція податківців є невірною, отже, при застосуванні саме такої позиції існує великий ризик донарахування ПДФО з суми прощеного боргу, на підставі наступного.

Підпункт 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ містить загальну норму про те, що  оподаткування всіх доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом здійснюється податковим агентом.

Поряд з цим підпункт «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначає порядок сплати податку лише з суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, підпункт «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини, у порівняні з підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ. Відповідно до роз’яснень Мінюсту наданих у Листі від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 застосуванню підлягає спеціальна норма, тому суд не бере до уваги посилання Позивача на пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, як на обґрунтування свого твердження.

Підпункт «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ містить норму права, яка прямо визначає порядок сплати податку з суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відповідно до роз’яснень Мінюсту наданих у Листі від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 листи міністерств не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер.

Таким чином, для вирішення питання хто повинен сплачувати ПДФО з суми прощеного боргу – позичальник самостійно, чи банк як податковий агент, підлягає застосуванню саме норма права – підпункт «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, а не Лист ДПСУ, який має інформаційний характер.

 

 

20/01/2014

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.