ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З ПЕСТИЦИДАМИ

Справа № 1

Первинні документи складені з порушенням порядку їх оформлення щодо форми та змісту втрачають юридичний статус первинних документів. А тому грошові кошти сплачені сільгосппідприємством на рахунок контрагента, не можуть вважатися сплатою за придбання мінеральних добрив та не дають права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Харківський окружний адміністративний суд у рішенні від 01.10.2018 р. по справі № 2040/5795/18 про оскарження податкових повідомлень-рішень підтримав орган ДФС щодо позбавлення сільгосппідприємства права на податковий кредит з ПДВ. Висновки були зроблені на підставі наступного.

Відповідно до  стст. 10, 11, 14 Закону України від 02.03.1995 р. № 86/95-ВР «Про пестициди і агрохімікати» (далі – Закон № 86) сільгосппідприємство повинно було мати документи, що підтверджують придбання пестицидів і агрохімікатів, страхування, та їх використання. 

Проте такі документи не було надано сільгосппідприємством ані під час проведення податкової перевірки, ані під час звернення до суду.

Крім того, агрохімікати які придбало сільгосппідприємство мали імпортне походження.  А відповідно до п. 1 ст. 43 глави 7 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Вказана норма, встановлює перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, одним із яких є сертифікат про походження товару. Тобто з вказаного переліку достатньо одного документу для підтвердження походження товару. Такі документи  сільгосппідприємством також не були надані.  

Згідно із п. 44.1  Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), ч. 1 ст. 9 Закону України  від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) реальність господарської діяльності підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відсутність документів на придбання агрохімікатів, зокрема,  документів, що підтверджують країну походження товару, а також документів щодо страхування, та їх використання дали суду підстави  висновки ДФС вважати обґрунтованими.  Отже, сільгосппідприємство втратило право на податковий кредит.

Справа № 2

Згідно зі ст. 11 Закону № 86 господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов’язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством (Порядком одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України  від 18 вересня 1995 р. № 746). 

Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 31.01.2019 р. у справі № 823/2235/18 з’ясовано, що між підприємствами були укладені договори поставки аміаку водного технічного, добрива рідкого азотної марки КАС, договори на транспортне обслуговування, договір послуги щодо перевезення вантажу.

ДФС убачив порушення податкового законодавства та відсутність реальності операцій. Такий висновок було обґрунтовано  тим, що сільгосппідприємство не надало документів, які згідно з чинним законодавством складаються при роботі з агрохімікатами.

А саме в матеріалах справи відсутні, а сільгосппідприємством не надано доказів наявностіу нього та у його контрагентів допуску (посвідчення) на право роботи зі спірним товаром, обов’язкового страхування.

Відповідно до ст. 14 Закону № 86 підприємства зобов’язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати органам, що ведуть державний облік, інформацію щодо наявності та використання пестицидів і агрохімікатів.

Обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначені Порядком державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого Постановою КМУ від 02.11.1995 р. № 881.

Сільгосппідприємство не вело  облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, не проводило їх інвентаризацію, не подавало статистичну звітність про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів.

Так, згідно з пунктом 2, 3, 4 Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 року № 881, облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів ведеться підприємствами, установами, організаціями в прибутково-видаткових книгах (журналах). Наприкінці року власники проводять інвентаризацію пестицидів і агрохімікатів зі складанням акта про наявність їх залишків. Підприємства, установи, організації до 10 січня наступного року подають статистичну звітність про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів за затвердженими Державною службою статистики.

Таким чином  суд зроби висновок, що спірні операції щодо поставки та транспортування спірного товару дійсно мали місце. Отже, наявне порушення податкового законодавства і сільгосппідприємство було позбавлено права на податковий кредит з ПДВ.

Справа № 3

Договір на поставку мінеральних добрив не містив повного найменування товару, погодження сторін щодо строків поставки, умов транспортування товару, його кількості та якості.  Тому суд дійшов висновку, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов щодо предмету договору, а отже договір фактично не був укладений (ч.1 ст. 638, ч.1 ст.712 Цивільного Кодексу України (далі – ЦКУ), ст.266 Господарського Кодексу України (далі – ГКУ).  Сільгосппідприємство не надало документальних доказів транспортування, страхування, допуску працівників до роботи з агрохімікатами та пестицидами тощо. 

Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 06.09.2018 р. у справі № 823/2121/18встановив, що сільгосппідприємством з контрагентами були укладені договори купівлі-продажу мінеральних добрив: КАСу, карбаміду, аміаку водного. Однак ним не надало жодної інформації щодо повного найменування товару, не надало сертифікатів якості (відповідності) на нього, що передбачено п. 2.1 укладених договорів. 

Суд врахував, що сільгосппідприємство згідно з вищенаведеними договорами придбавало, зокрема аміачну воду, що має рідку форму. Відповідно до ст. 1, абз. 1 ст. 11 Закону № 86, пп. 4.1.1. ДСанПіН 8.8.1.2.001-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03.08.1998 року № 1 (далі – ДСанПіН 8.8.1.2.001-98), агрохімікати входять у перелік небезпечних вантажів, які потребують спеціальних умов зберігання, транспортування та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджені  наказом МВС від 26.06.2004 р. № 822 (далі – Правила № 822). Пунктами пп. 1.3, п. 11.3. Правил № 822 передбачено обов’язкове страхування відповідальності, яке є одним з доказів  отримання небезпечних вантажів.

Відповідно до абз. 2 ст. 11 Закону № 86 особи, діяльність яких пов’язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Однак  сільгосппідприємство не надало доказів допуску на право роботи із агрохімікатами своїх працівників.

Сільгосппідприємство не надало жодного доказу прийняття товару на склад, у т.ч. доказів перевірки його якості, кількості, переміщення товару на складі та вибуття зі складу.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний там період між сільгосппідприємством та його контрагентом не відбувалися. А їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

  Справа № 4

ДСП 8.8.1.2.001-98 є частиною санітарного законодавства та обов’язкові для дотримання всіма підприємствами, установами і організаціями, приватними господарствами та особами, що проводять будь-які дії з пестицидами.

Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ) у постанові від 21.06.2017 р. у справі № 922/3627/16  задовольнив позовДержекоінспекції у Харківській області до сільгосппідприємства  про стягнення на користь держави шкоди заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства. При цьому  підставою для позову стало порушення правил транспортування, зберігання і застосування захисту рослин. Це порушення було виявлено у результаті проведення Держекоінспекцією позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності сільгосппідприємства.

До роботи з пестицидами мають допускатись особи, що пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та мають відповідні посвідчення, допуск та наряд на виконання робіт з пестицидами відповідно до Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердженого Постановою КМУ від 18.09.1995 р. № 746, далі – Порядок № 746  .

Однак сільгосппідприємство,в порушення вимог чинного законодавства України у 2016 році не мало відповідного дозволу (до роботи з пестицидами допускаються особи, що пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та мають відповідні посвідчення, допуск та наряд на виконання робіт з пестицидами (Додаток 1) відповідно до Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №746 від 18.09.95 (п.п. 1.4, 1.8, 1.14),) та погодженого санітарного паспорту на транспортування (вказаний паспорт видається Головним державним санітарним лікарем району відповідно до Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві, що затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.1998 № 1; Додаток 4 ДСП 8.8.1.2.001-98 містить шаблон санітарного паспорту, та відповідно вимоги до нього), зберігання і застосування засобів захисту рослин та інших препаратів.

Відповідно до листа Науково-дослідної установи «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем» протоколом результатів вимірювань 4 проб ґрунту, відібраних представниками Держекоінспекції у Харківській області зафіксовано, що у відібраних пробах хлорорганічні пестициди кількісно перевищують допустимі норми. На підставі зазначеного суди визначились, що шкода була заподіяна через забруднення земельної ділянки пестицидами.

Причиною  перевищення допустимих норм був виток суміші агрохімікатів із автомобіля «КАМАЗ», яким  сільгосппідприємство  їх перевозило.

Порушення правил транспортування пестицидів  на думку  ВГСУ свідчить про бездіяльність сільгосппідприємства щодо забезпечення належного зберігання агрохімікатів.

Справа № 5

Фізична особа,  що порушила правила  зберігання пестицидів може бути притягнена до кримінальної відповідальності за ст. 321 Кримінального Кодексу України ( далі – ККУ)

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2019 р. у справі № 369/15295/18, Особу N було визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321 ККУ.

     Особа N завідомо знаючи, що в металевому контейнері за адресою N, зберігаються пестициди (агрохімікати), які є отруйними речовинами не отримала у ГУ Держпродспоживслужби санітарний паспорт на право зберігання, застосування та використання пестицидів. Крім того, ця особа не пройшла навчання та не отримала допуск (посвідчення) до роботи з ними. Цим вона порушила  норми ст. 11 Закону № 86, пп. 5.1.1, 5.1.21 ДСП 8.8.12.001- 98 та ст. З Порядку № 746.           За ч. 1 ст. 321 ККУ передбачена така кримінальна відповідальність: штраф від п’ятдесяти до ста НДМГ (від 850 до 1700 грн) або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Справа № 6

Сільськогосподарські культури, які обробляються агрохімікатами, відповідно до пп. 6.3.4. ДСП 8.8.12.001- 98 мають знаходитися на відстані 300 м до житлових зон фізичних осіб.

Чорнухинським районним судом Полтавської області  26.09.2017 р. у справі № 549/288/17 було встановлено факт завдання сільгосппідприємством шкоди громадянину (позивачу)  внаслідок обробки кукурудзяного поля гербіцидами.

Однією з вимог, які пред’являються державою до пестицидів, є їх безпечність, в тому числі для навколишнього природного середовища (стст. 3, 4 Закону № 86).

Ст. 20 Закону № 86 передбачено відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про пестициди та агрохімікати.

По даній справі, на підставі акту обстеження місцевості та садиб особистих селянських господарств було встановлено, що сільгосппідприємство обприскувало посіви кукурудзи гербіцидом. Посіви кукурудзи межували з земельною ділянкою громадянина та міста, де він проживає.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки встановлено, що відстань від огороду позивача до поля кукурудзи становило близько двох метрів, а до його житлового будинку близько 70 метрів, що порушувало норми ДСП 8.8.12.001- 98.

На земельній ділянці позивача були пошкоджені рослини. Вказані обставини підтверджені і показами свідків.

Проаналізувавши вищевикладені докази в їх сукупності, суд встановив, що позивачем доведено:

  • факт завдання шкоди;
  • причинний зв’язок між обробкою кукурудзяного поля гербіцидами та заподіяною шкодою.

25.04.2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.