Дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю: чинні нормативи, звітність, перевірки, відповідальність

Стаття 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (ст. 3 ЗУ «Про основи соціальної захищеностіосіб з інвалідністю в Україні»).

На виконання вказаної норми Постановою Кабміну від 3 грудня 2009 р. № 1317затверджено Положення про медико-соціальну експертизу. Вказаним Положенням встановлено, що при визнанні комісією (МСЕК) особи такою, що має інвалідність, вказана комісія видає довідку та індивідуальну програму реабілітації – саме вказані документи є належним підтвердженням визнання працівника особою з інвалідністю.

  1. Нормативи

Основними нормативними актами, які регулюють питання працевлаштування осіб з інвалідністю є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Постанова КМУ від 31.01.2007 р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення».

Так,законом встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю (далі – роботодавці) зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством (ст. 18 ЗУ «Про основи соціальної захищеностіосіб з інвалідністю в Україні»).

Щодо законодавчо встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений наступний їх розмір:

  • 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік,
  • якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.

Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до вищевказаного нормативу, при цьому, при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення, та самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначимо, що у межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до ЗУ «Про психіатричну допомогу».

До виконання вказаного нормативу робочих місць може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об’єднань.

Звертаємо увагу, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно ЗУ «Про основи соціальної захищеностіосіб з інвалідністю в Україні», якщо іншими законами встановлюються відмінні правила від зазначених у цьому законі, застосовуються положення цього закону.

Безпосередньо, Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеногостаттею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», затверджений Постановою КМУ від 31 січня 2017 р. № 70.

Таким Порядком визначено, що виконання нормативу робочих місць також може бути забезпечене шляхом виконання однієї з таких умов:

  • загальна чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю на підприємствах, що входять до складу господарського об’єднання, є не меншою, ніж сума нормативів для кожного з таких підприємств;
  • кількість працюючих осіб з інвалідністю на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що перевищує 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що входить до складу господарського об’єднання, є більшою, ніж кількість нестворених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на всіх інших підприємствах, що входять до складу відповідного господарського об’єднання, згідно з установленим нормативом таких робочих місць;
  • розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке не входить до складу господарського об’єднання, або на підприємстві із чисельністю зайнятих осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що становить не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), які безпосередньо виготовляються такими підприємствами, за умови, що сума річних витрат на оплату праці осіб з інвалідністю на підприємстві, на якому розміщено замовлення, перевищує суму адміністративно-господарських санкцій, які підприємство повинне сплатити у разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Розгляд питання щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу за звітний період здійснюється територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

  • Звітність

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Постанови КМУ від 31 січня 2017 р. № 70 затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштуванняосіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Такий порядок поширюється на роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб.

Законодавством визначено обов’язок роботавців подавати:

– звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів,

– інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю – базовому центру зайнятості.

Так, Наказом Мінпраці від 10 лютого 2007 року № 42 затверджено форму звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення такої форми звітності. Такий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ подається якщо середньооблікова чисельність штатних працівників за рік роботи становить 8 осіб і більше (за основним місцем роботи), до 1 березня наступного після звітного періоду. Відповідно, якщо середньооблікова чисельність штатних працівників за рік роботи становить 7 осіб і менше, роботодавець не повинен подаватизвіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ.

Відповідальність за неподання вказаного Звіту несуть посадові особи,  фізособи – підприємці, які використовують найману працю, – у розмірі 170-340 грн (від 10 до 20 НМДГ) відповідно до ст. 188-1 КУпАП.

Наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 № 316затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання. Так Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

  • Перевірки

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки роботодавців щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі щорічного звіту, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України. Проводить такі перевірки Державна служба України з питань праці.

Зазначимо, що порядок проведення таких перевірок був оновлений Постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 466, яка набула чинності 19 червня.

Так, чинний на даний момент Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений Постановою КМУ від 31.07.2007 р. № 70, визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок роботодавців (суб’єктів господарювання), що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»

Предметом проведення перевірки є:

  • реєстрація суб’єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів;
  • подання суб’єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
  • виконання суб’єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати посадовій особі Держпраці, її територіального органу для ознайомлення і перевірки такі документи:

  • перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об’єднання;
  • витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій, видану контролюючим органом за основним місцем обліку неприбуткової організації;
  • штатний розпис;
  • особові картки, трудові книжки осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб’єктом господарювання;
  • зведений звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю для господарського об’єднання та окремі звіти об’єднання та підприємств;
  • звіти з праці (форма N 1-ПВ);
  • копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;
  • накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо;
  • трудові договори (контракти), укладені суб’єктом господарювання з особами з інвалідністю (у разі їх укладення в письмовій формі);
  • табель обліку використання робочого часу;
  • розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені);
  • договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке входить до складу господарського об’єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг);
  • платіжні доручення за такими договорами, розрахунки витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації осіб з інвалідністю та включення до зазначених витрат заробітної плати осіб з інвалідністю, які працюють на відповідному підприємстві.

Порядок визначає планові та позапланові види перевірок.

Планові перевірки проводяться відповідно до річних планів, що затверджуються Держпраці не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

Держпраці, її територіальні органи не пізніше ніж за 10 днів до дня початку проведення планової перевірки письмово повідомляють суб’єкта господарювання про проведення перевірки із зазначенням дати її початку і дати її закінчення; найменування суб’єкта господарювання або прізвища, імені та по батькові фізичної особи – підприємця, щодо діяльності яких проводиться планова перевірка; найменування органу державного контролю. Повідомлення надсилається рекомендованим листом або вручається особисто під розписку.

Строк проведення планової перевірки становить не більш як 10 робочих днів, а щодо суб’єктів господарювання, які належать до суб’єктів мікро-, малого підприємництва – не більш як 5 робочих днів.

Сумарна тривалість усіх планових перевірок протягом календарного року не може перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва – 15 робочих днів.

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок:

  • за поданням суб’єктом господарювання письмової заяви до Держпраці, її територіального органу про проведення позапланової перевірки за його бажанням;
  • для перевірки виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попередньої планової або позапланової перевірки Держпраці чи її територіального органу;
  • за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їх) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, у разі подання документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позапланова перевірка в такому разі проводиться за погодженням з Мінсоцполітики;
  • за інформацією відділення Фонду щодо неподання суб’єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, або невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду;
  • за дорученням Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єкта господарювання у зв’язку з виявленими системними порушеннями законодавства про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Строк проведення позапланової перевірки не перевищує 10 робочих днів, а щодо суб’єктів господарювання, які належать до суб’єктів малого підприємництва, – 2робочих днів.

Продовження строку проведення планової, позапланової перевірки не допускається.

Початок проведення перевірки

Перед початком проведення перевірки посадова особа вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю).

Для проведення планової або позапланової перевірки Держпраці/її територіальні органи видають наказ, який повинен містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого проводитиметься перевірка, та інформацію про предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється направлення на проведення планової чи позапланової перевірки, яке підписується керівником або його заступником із зазначенням прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком проведення планової або позапланової перевірки уповноважені посадові особи Держпраці, її територіального органу:

  • зобов’язані пред’явити суб’єкту господарювання направлення та службові посвідчення, що засвідчують посадових осіб Держпраці, її територіального органу, і подати суб’єкту господарювання копію направлення;
  • отримують від відділення Фонду інформацію про реєстрацію суб’єкта господарювання та показники звітності про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суб’єкт господарювання під час проведення планової чи позапланової перевірки має право не допускати посадових осіб Держпраці, її територіального органу до проведення планової чи позапланової перевірки, якщо:

  • перевірка проводиться з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких перевірок;
  • посадові особи Держпраці, її територіального органу не надали копію повідомлення про проведення перевірки або якщо надані документи не відповідають вимогам закону;
  • суб’єкт господарювання не одержав повідомлення про проведення планової перевірки в порядку, передбаченому законом;
  • посадова особа не внесла запис про проведення перевірки до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) за наявності такого журналу в суб’єкта господарювання;
  • посадові особи Держпраці, її територіального органу не пред’явили направлення, службові посвідчення та не надали копію направлення на проведення перевірки;
  • тривалість планової перевірки або сумарна тривалість планових перевірок перевищує граничну тривалість, встановлену законом, або тривалість позапланової перевірки перевищує граничну тривалість, встановлену законом;
  • Держпраці, її територіальний орган проводить повторну позапланову перевірку за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведення позапланової перевірки;
  • Держпраці не затверджено та не оприлюднено на власному офіційному веб-сайті уніфіковану форму акта перевірки, в якому передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
  • у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження Мінсоцполітики на проведення позапланової перевірки.

За результатами проведення перевірки складається акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Один примірник акта вручається суб’єкту господарювання в останній день перевірки, а другий – зберігається в органі, який проводив перевірку.

На підставі акта, складеного за результатами перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, протягом 5 робочих днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення виявлених порушень. Припис може бути оскаржений суб’єктом господарювання.

  • Відповідальність

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМУ від 31 січня 2007 р. № 70, роботодавці, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати у роботодавця за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для роботодавців, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати у такого роботодавця.

Порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, та сплачуються роботодавцями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства.

Додатково зазначимо, що виходячи з аналізу судової практики у спорах за позовами відділень Фонду соціального захисту інвалідів до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій, пені за незабезпечення працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, випливають наступні висновки.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що роботодавці зобов’язані:

– виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю;

– надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інформацію;

– звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю;

– у разі невиконання такого нормативу – щороку сплачувати адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов’язок на роботодавця здійснювати самостійний пошук працівників-осіб з інвалідністю.

Отже, відповідальність у вигляді виникнення обов’язку сплатити адміністративно-господарської санкції має наставати :

1) у разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст. 18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю,

2) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч.1  ст. 18, ч. 2, 3, 5 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 807/612/16, від 10 липня 2018 року у справі № 818/565/17, від 07 лютого 2018 року у справі № 811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17, 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, щодо застосування положень статей 18-20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідно до яких, обов’язок роботодавця зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов’язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування.

30.08.2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.