Програмне забезпечення без ліцензії: яка відповідальність передбачена

Розвиток сучасного суспільства характеризується і діджіталізацією – переведенням інформації в цифрову форму, тобто з паперової форми в електронну.  Відповідно, створюється все більше програмного забезпечення (комп’ютерних програм), за допомогою яких і здійснюється управління такою інформацією. Такі комп’ютерні програми є об’єктами авторського права, а це означає, що для їх використання потрібно отримати дозвіл власника, аналогічно тому, як потрібно отримувати дозвіл, якщо особа має намір, наприклад, взяти в користування чужий комп’ютер. В Україні правова культура в частині розуміння права інтелектуальної власності, розуміння того, що об’єкти права інтелектуальної власності є таким же майном, як і речі матеріального світу, не висока. Тому наразі поширеним є «піратство» –  незаконне використання об’єктів права інтелектуальної власності. У тому числі, поширеним є «піратство» в частині використання комп’ютерних програм. Тож з огляду на вищевикладене, проаналізуємо далі, яка відповідальність передбачена законодавством України за незаконне використання програмного забезпечення.  

Умови законного використання програмного забезпечення

Розпочнемо з визначення того, що відповідно до ст.1 Закону № 3792[1] «комп’ютерна програма (програмне забезпечення) –  це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах)».

Відповідно до ЦКУ, Закону № 3792 комп’ютерна програма є об’єктом авторського права та  охороняється як літературний твір. Така охорона поширюється на комп’ютерні програми незалежно від способу чи форм їх вираження.  Автору та іншій особі, яка має авторське право, у тому числі на комп’ютерну програму, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору на підставі авторського договору. А саме, використання об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦКУ та іншим законом (ч.3 ст.426 ЦКУ). Таким чином, будь-яка особа, яка бажає використовувати комп’ютерну програму, повинна отримати дозвіл на використання цієї програми. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватись на підставі одного з таких документів: ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності; ліцензійного договору; договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності; договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. 

До порушень прав автора комп’ютерної програми відноситься незаконне використання користувачем його програми, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України:

  • адміністративну (ст.512 КУаАП[2]);
  • цивільну (ч.2 ст.472 ЦКУ, ст.52 Закону № 3792);
  • кримінальну відповідальність (ст.176 ККУ[3]).

Нижче розглянемо детальніше кожен вид такої відповідальності.

Адміністративна відповідальність

Вона настає відповідно до ст.512 КУпАП, згідно з якою незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (комп’ютерної програми), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом тягне за собою накладення штрафу від 170 до 3400 грн. з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

За таке незаконне використання програмного забезпечення складати протоколи про адмінправопорушення мають право:

¨      уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції),

¨      уповноважені на те посадові особи органів державної податкової служби;

¨      державні інспектори з питань інтелектуальної власності.

Самі ж справи про адмінправопорушення розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Тобто зазначені вище особи лише складають адмінпротоколи – фіксують факт порушення, а безпосередньо притягувати до відповідальності має повноваження лише суд.

При цьому, звертаємо увагу на те, що повинно бути зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення (ст.256 КУпАП): дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Щодо конфіскації незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення додамо таке. Так, ВСУ вказує, що на практиці суди часто приймають неправильні рішення про вилучення предметів, які не можуть вважатися об’єктами права інтелектуальної власності, їх носіями або предметами, призначеними для виготовлення контрафактних примірників (п.3.1 листа ВСУ від 01.01.2006 р. «Узагальнення застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності (статті 512, 1649 КпАП)»). Як вважає ВСУ, до таких предметів не може бути віднесено комп’ютерну техніку в разі притягнення до відповідальності за використання неліцензійних комп’ютерних програм. Отже, при встановленні факту незаконного використання програмного забезпечення, контролюючі органи можуть вилучати саме носії такого програмного забезпечення (жорсткий диск, вінчестер тощо), але не сам комп’ютер, оскільки сам носій такого програмного забезпечення можна виокремити. При необхідності проведення експертизи, така експертиза повинна проводитися під час перевірки діяльності, для чого контролюючий орган залучає експерта в день перевірки, а не шляхом вилучення всієї комп’ютерної техніки.

Кримінальна відповідальність

Її передбачено ст.176 ККУ, згідно з якою незаконне відтворення комп’ютерних програм, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі караються штрафом від 3400 до 17000 грн. або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі караються штрафом від 17000 до 34000 грн. або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі караються штрафом від 34000 до  51000 грн. або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Для кваліфікації за вказаною статтею – визначення розміру матеріальної шкоди, застосовується наступне правило: шкода вважається завданою у значному розмірі, якщо її розмір у 20 і більше разів перевищує НМДГ[4], у великому розмірі –  якщо її розмір у 200 і більше разів перевищує НМДГ, в особливо великому розмірі –  якщо її розмір у 1000 і більше разів перевищує НМДГ. Відповідно до п.5 підр.1 р.XX ПКУ, для визначення розміру шкоди сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги[5]. Станом на даний момент  розмір податкової соціальної пільги становить 960,50 грн. Отже, для притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею в 2019 році розмір матеріальної шкоди повинен бути не менше 19 210,00 грн.

Притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняють порушника від цивільно-правової відповідальності  у вигляді відшкодування збитків, виплати компенсації, які правовласник може стягнути з порушника в судовому порядку.

А саме, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності (ст.432 ЦКУ). Закон № 3792 визначає способи цивільно-правового захисту авторського права та суміжних прав (ст.52). Зокрема, суд має право постановити рішення або ухвалу про:

  • відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
  • відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;
  • стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
  • виплату компенсації (замість відшкодування збитків або стягнення доходу), що визначається судом у розмірі подвійної, а в разі умисного порушення –  потрійної суми винагороди чи комісійних платежів, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав.

Крім того, суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача. Сума такого штрафу передається до державного бюджету.

Також суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права, а також засобів обходу технічних засобів захисту.

Зазначимо, що для визначення розміру збитків, нанесених у зв’язку з неправомірним використанням комп’ютерних програм, на практиці як орієнтир використовується Нацстандарт № 4[6]. Згідно з п.26зазначеного стандарту розмір збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності визначається станом на дату оцінки із застосуванням оціночної процедури накопичення прибутку (доходу), який не отримав суб’єкт права інтелектуальної власності та/або ліцензіат внаслідок неправомірного використання об’єкта права інтелектуальної власності, виходячи з обсягів виробництва та/або реалізації контрафактної продукції. При цьому загальноприйнятим є положення про те, що один контрафактний примірник твору витісняє з ринку один ліцензійний примірник твору. Підтвердженням вартості ліцензійних примірників комп’ютерних програм може бути довідка, прайс-лист тощо від правовласника із зазначенням вартості комп’ютерних програм на дату виявлення правопорушення.

Про осіб, уповноважених на проведення перевірок щодо законного використання програмного забезпечення, ми розповімо в наступній статті. 


[1] Закон України від 23.12.1993 № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права».

[2] Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

[3] Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

[4] Неоподатковуваний мінімум доходів громадян (прим. авт.).

[5] Сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 розділу IV ПКУ для відповідного року.

[6] Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1185.

14.11.2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.