Використання пального у сільськогосподарській діяльності

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» внесено зміни до умов ліцензування діяльності, пов’язаної з пальним, сплатою акцизного податку, такі зміни впливають і на використання пального сільськогосподарськими виробниками у своїй діяльності.

Отже, розглянемо нижче основні вимоги щодо ліцензування, реєстрації платником акцизного податку при використанні пального сільськогосподарськими виробниками.

  1. Самостійне зберігання пального сільськогосподарським виробником як для власних потреб, так і для третіх осіб

Вимоги до ліцензування

З 01.07.2019 запроваджено ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють зберігання пального.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначає зберіганняпального як діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначає, що зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно, з вищевикладеного випливає висновок, що особа може здійснювати зберігання пального, за наявності наступних умов:

  1. особа є суб’єктом господарювання – фізичною особою-підприємцем або юридичною особою;
  2. така особа отримала ліцензію на право зберігання пального, за виключенням випадків, коли не потрібно отримувати ліцензію.

Так, суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або на зберігання пального не отримують.

Також, особа має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Зазначимо, суб’єкти господарювання отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Такі ліцензії на право зберігання пального видаються органами ДПС за місцем розташування місць зберігання пального строком на п’ять років. Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (форми можна знайти за посиланням http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/aktsizniy-podatok/litsenzuvannya/73445.html), до якої додаються документи, перелік яких визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Таким чином, при самостійному зберіганні пального не у споживчій тарі до 5 літрів,  для подальшого самостійного використання, або для третіх осіб (не залежно від часу такого зберігання), для такого зберігання обов’язковим є отримання ліцензії на зберігання пального.

Винятком з цього правила є випадки, коли таке зберігання здійснюється  в місцях його виробництва, місцях оптової торгівлі пальним, місцях роздрібної торгівлі пальним, – тоді ліцензія на зберігання не потрібна, але потрібна ліцензія на виробництво/торгівлю.

Також зазначаємо, що внесено зміни в Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», яким визначено, що до суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Вимоги до сплати акцизного податку

Законодавчі нововведення пов’язані і з тим, що з 01.07.2019 у системі електронного адміністрування пального (СЕАРП) облік ведеться не тільки в розрізі платників акцизного податку, а й за кожним місцем зберігання та реалізації пального (облік ведеться на підставі реалізації пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного).

З цього часу були запровадженні нові визначення понять «реалізація пального» та «акцизний склад», введене поняття «акцизний склад пересувний», що безпосередньо впливає на визначення особи, як платника акцизного податку.

Так, пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України (з урахуванням змін) визначено, що акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

– приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

– приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання – платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовуються до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

– паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні або пристрої;

– приміщення або територія, в тому числі платника податку де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, яке було отримано від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Пп. 14.1.61п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що акцизний склад пересувний – це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

– переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом “а” пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

– зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

– ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

а) транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

б) паливний бак транспортного засобу.

Інакше кажучи, транспортний засіб не підпадає під поняття «акцизний склад пересувний» лише якщо суб’єкт господарювання перевозить ним придбане у власність пальне у паливному баці, для власних потреб, при цьому інших акцизних складів у такого суб’єкта немає.

Відтак, визначальним для встановлення кола платників акцизного податку у розглядуваному випадку є поняття акцизного складу, акцизного складу пересувного.

Так, якщо у суб’єкта господарювання є акцизний склад, акцизний склад пересувний, він підпадає під визначення «розпорядник акцизного складу», «розпорядник акцизного складу пересувного». Визначення вказаних понять наведено у пп. 14.1.224, 14.1.2241 ПК України, згідно з якими:

розпорядник акцизного складу – суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу;

розпорядник акцизного складу пересувного – суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Отже, якщо суб’єкт господарювання відповідає критеріям, за яким визначається розпорядник акцизного складу, розпорядник акцизного складу пересувного, такий суб’єкт господарювання є платником акцизного податку.

Відтак, якщо сільськогосподарське підприємство,

  • здійснює зберігання пального виключного для потреб власного споживання, за умови дотримання інших умов (обсягу загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального; обсягу пального)
  • зберігає пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, яке було отримано від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;
  • використовує транспортний засіб для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, при цьому, не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку
  • переміщує, зберігає пальне у паливному баці транспортного засобу,

воно не відповідає визначенню «розпорядник акцизного складу», «розпорядник акцизного складу пересувного», отже не повинно реєструватися платником акцизного податку.

Якщо ж вищевказані умови не дотриманні, сільськогосподарське підприємство відповідає критеріям платника акцизного податку, отже повинно:

1) зареєструватися платником податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) усі акцизні склади;

2) зареєструвати акцизні накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН);

3) обладнати всі склади, у т.ч. пересувні, лічильниками витратомірами та рівнемірами, які повинні бути зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників;

4) зареєструвати лічильники в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Зазначаємо, що реєстрація платником акцизного податку в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового та реєстрація акцизних складів юридичною особою та ФОП, передбачена нормами п. 212.3 ПК України, Порядком електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 № 408.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше, ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального, заяви, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218.

Обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками і рівнемірами – лічильниками визначено ст. 230, п. 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, Порядком ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891.

2. Передача пального на зберігання третій особі

Вимоги до ліцензування

Як було вказано вище,  відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» наявність ліцензії необхідна при здійсненні зберігання пального.

Законом визначено, що суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Отже, особа, яка приймає на зберігання пальне, повинна мати відповідну ліцензію, за винятком випадків, коли таке зберігання здійснюється виключно у споживчій тарі до 5 літрів, або місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відтак, якщо сільськогосподарське підприємство укладає договір, за яким пальне передається відразу третій особі на зберігання, такий зберігач повинен мати відповідну ліцензію, за винятком випадків, коли пальне передається виключно у споживчій тарі до 5 літрів, сільськогосподарське підприємство ж не повинно отримувати ліцензію.

При цьому, передавати на зберігання вказане пальне потрібно одразу, без переміщення його на власну територію, для уникнення кваліфікації такого переміщення хай і на декілька годин, як зберігання.

Це стосується, наприклад, ситуації, коли сільськогосподарське підприємство укладає договір поставки пального напряму на склад зберігача, а вже з цього складу підприємство і буде здійснювати заправку своєї техніки та/або техніки підрядників. Таке схема роботи – передача на зберігання пального третій особі, уникнення самостійного зберігання пального, дозволяє уникнути підприємству необхідності отримувати ліцензію.

Вимоги до сплати акцизного податку

Згідно з пп. 213.1.12 ПК України об’єктом оподаткування акцизним податком визначено операції зреалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що:

отримані з інших акцизних складів / акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Законом було закріплено нововведення у понятті «реалізація пального» – до такого поняття окрім традиційного відчуження віднесено і фактичну передачу (відпуск, відвантаження) пального без переходу права власності на пальне, в тому числі і для власного споживання чи промислової переробки.

Так, пп. 14.1.212 Податковий кодекс визначає, що реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

  • до акцизного складу;
  • до акцизного складу пересувного;
  • для власного споживання чи промислової переробки;
  • будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

  • у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
  • при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» Податковий кодекс доповнено таким положенням:

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду, при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам крім реалізації бензолу поза межі митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки і обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання або пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, або землях наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, які знаходяться у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, які здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки і обладнання для агропромислового комплексу, в паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання або пристрою, які визначені в підпункті б цього підпункту повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці наливу пального з такого транспортного засобу.

Отже, якщо сільськогосподарське підприємство, яке не є розпорядником  акцизного складу/акцизного складу пересувного, передає пальне, що було передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку, третій особі на зберігання з метою у подальшому використовувати таке пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (наприклад, заправляти свою техніку, чи техніку своїх підрядників), або якщо таке пальне передане на зберігання у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), то таке сільськогосподарське підприємство не є платником акцизного податку.

Якщо ж вказані умови не дотримано, сільськогосподарське підприємство є платником акцизного податку, відповідно повинно виконати вищевказані вимоги.

Також, звертаємо увагу на наступні нововведення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку»:суб’єкт господарювання, який до 1 липня 2019 року не підпав під визначення платників податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а з 1 липня 2019 року зареєстрований платником податку, має право одноразово до 20 січня 2020 року включно подати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового без сплати акцизного податку окремо по кожному акцизному складу/акцизному складу пересувному та заяву про проведення документальної перевірки контролюючим органом достовірності даних, зазначених у такій заявці у разі:

1) якщо обсяги пального, зазначені в такій заявці відповідають одночасно таким умовам:

знаходилися на зберіганні у такого суб’єкта господарювання на його акцизному складі станом на 1 липня 2019 року та належали іншому суб’єкту господарювання, який не підпадав під визначення платника податку до 1 липня 2019 року;

були зазначені в акцизних накладних, складених на операції з реалізації таких обсягів пального їх власнику, які були зареєстровані в єдиному реєстрі акцизних накладних до 1 липня 2019 року;

не обліковувалися в системі електронного адміністрування реалізації пального станом на 1 липня 2019 року.

2) якщо обсяги пального, зазначені в такій заявці відповідають одночасно таким умовам:

були отримані таким суб’єктом господарювання після 1 липня 2019 року, а реалізовані платником податку до 30 червня 2019 року (включно),

були зазначені в акцизних накладних, складених на операції з реалізації таких обсягів пального їх власнику, які були зареєстровані в єдиному реєстрі акцизних накладних до 1 липня 2019 року;

не обліковувалися в системі електронного адміністрування реалізації пального станом на 1 липня 2019 року.

Додатково зазначаємо,що відповідальність, яка передбачена за порушення законодавства при здійсненні реалізації, зберігання пального передбачена наступними положеннями законодавства: ст. 1202,п. 1281.2, 1281.3, абз. 2 та 3 п. 228.3 Податкового кодексу У, ст. 164 Кодексу про адміністративні правопорушення, ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

19.12.2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.