Закон про фінмоніторинг: вплив на агропідприємства

28.04.2020 р. набрав чинності Закон України від 06.12.2019 р. № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361). Відповідно до преамбули він  спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави та забезпечення національної безпеки.

Однак крім цих безумовно високих цілей з системного аналізу норм Закону № 361 виплива, що він  направлений на обмеження готівкових розрахунків та посилення контролю за діяльністю підприємців, само зайнятих осіб та фізичних осіб без статусу суб’єктів господарювання, які фактично займалися підприємницькою діяльністю.

З прийняттям Закону № 361  втратив чинність Закон України від 14.10.2014 р. № 1702-VII з аналогічною назвою. Закон № 361 адаптує національне законодавство до європейського та дозволяє Україні в подальшому претендувати на членство в Европейському союзі.

Нижче розглянемо новації фінмоніторингу та як новий закон вплине на діяльність малих та середніх агропідприємств, адже при здійсненні господарської діяльності вони постійно співпрацюють з суб’єктами, які відповідають за здійснення фінмоніторингу і можуть висувати певні вимоги.

Нові суб’єкти фінмоніторингу

Як і раніше – система фінмоніторингу складається з первинного та державного рівнів. Перелік суб’єктів державного фінмоніторінгу не змінився. Ними, як і раніше, є: НБУ, Держфінмоніторинг, Мінюст України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство цифрової трансформації України та спеціально уповноважений орган (ст. 6 Закону № 361).

Перелік суб’єктів первинного фінмоніторингу (далі – СПФМ) доповнено.

Нагадаю, раніше до них відносились:

1) банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;

2) платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;

3) товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;

4) професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), крім осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;

5) оператори поштового зв’язку, інші установи, які надають послуги з переказу коштів (поштового переказу) та здійснення валютних операцій;

6) філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, що надають фінансові послуги на території України.

Відтепер до  СПФМ включено, зокрема (крім осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин):

а) аудиторів;

б) бухгалтерів, особи, що надають послуги з бухгалтерського обліку;

в) осіб, що здійснюють консультування з питань оподаткування;

г) адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;

ґ) нотаріусів;

д) осіб, що надають юридичні послуги;

е) осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;

є) осіб, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а також ті, що надають за винагороду консультаційні послуги, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна.

Відповідно до пункту 7 розділу Х Закону, Кабінет Міністрів України зобов’язаний протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом, а також забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 8 Закону суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний, зокрема, стати на облік у Держфінмоніторингу, як суб’єкт первинного фінансового моніторингу в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Держфінмоніторингом надано роз’яснення, відповідно до яких, до прийняття та набрання чинності новими підзаконними нормативно-правовими актами, рекомендовано СПФМ надавати до Держфінмоніторингу інформацію щодо постановки на облік відповідно до вимог:

Порядку подання інформації для взяття на облік (зняття з обліку) суб’єктів первинного фінансового моніторингу, виявлення та реєстрації, а також подання суб’єктами первинного фінансового моніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, іншої інформації, що може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 552;

наказу Міністерства фінансів України від 29.01.2016 № 24 «Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та інструкції щодо їх заповнення» (далі-Інструкція).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Інструкції, СПФМ при постановці на облік в Єдиній державній інформаційній системі у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, зобов’язані подавати до Держфінмоніторингу форму № 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу» (далі – форма № 1-ФМ).

При цьому, у полі 100 «Вид суб’єкта (код)» форми № 1-ФМ рекомендовано зазначати відповідний код (коди) виду СПФМ згідно з додатком 5 «Довідник кодів видів суб’єктів первинного фінансового моніторингу» до Інструкції.

Частиною другою статті 6 Закону розширено перелік СПФМ, до яких, зокрема відносяться:

суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;

особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;

суб’єкти господарювання, що надають за винагороду консультаційні послуги, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна;

постачальники послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів.

Вказаним СПФМ до набрання чинності новими підзаконними нормативно-правовими актами, рекомендовано при постановці на облік у Держфінмоніторингу користуватись наступними кодами видів СПФМ:

Код виду СПФМНайменування виду СПФМ
7240Особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами
7360Суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування  
9810Постачальник послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів  

Водночас, вказано, що вказані коди виду СПФМ планується затвердити в новій редакції наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та інструкції щодо їх заповнення».

Отже, агропідприємства підлягатимуть фінансовому моніторингу зі сторони СПФМ. Відтак, нижче розглянемо види такого контролю.

Фінансові операції, що підлягають фінмоніторингу

Фінмоніторингу підлягають порогові фінансові операції та підозрілі фінансові операції (діяльність) (п. 67 ст. 1 Закону № 361).

Пороговими фінансовими операціями є операції, що перевищують 400 000 грн (було 150 000 грн) і мають такі ознаки (ст. 20 Закону № 361):

  • кошти зараховані контрагенту або на рахунок у банку, які зареєстровані у державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує міжнародні вимоги у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та розповсюдження зброї масового знищення;
  • ü  операції проведені політично значущими особами та членами їх сімей;
  • ü  переказ коштів за кордон;
  • ü  проведені з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

Найпоширенішими операціями, що здійснюються аграріями – є операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів), а саме виплата орендної плати за земельні ділянки приватної власності.

СПФМ  перевірятиме пов’язаність фінансової операції з іншими фінансовими операціями. Вони мають право  витребовувати документи, що підтверджуватимуть законність походження коштів відносно зокрема, операцій з готівкою на суму, що перевищує 400 000 грн. Тому штучно дробити порогову суму (400 000 грн) може бути ризиковано.

Зауважу, що будь-який СПФМ може за внутрішніми правилами та політиками зменшити порогову суму.Наприклад, банк може встановити, що обов’язковому фінмоніторінгу підлягають операції з готівкою на суму 300 000 грн.

Підозрилими є операції, щодо яких (незалежно від їх суми) СПФМ має підозру або достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення. При цьому СПФМ враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб’єктів державного фінансового моніторингу (ст. 21 Закону № 361).

Як бачимо, чітких критеріїв підозрілості операцій законодавством не визначено. Як наслідок – більше проблем сільгосппідприємства мають саме з підозрілими, а не пороговими операціями.

Належна перевірка

Пунктом 34 ст. 1 Закону № 361 введено поняття належна перевірка. Вона включає ідентифікацію та верифікацію клієнта, встановлення його кінцевого бенефіціарного власника, мети та характеру майбутніх ділових відносин або фінансових операцій та їх постійний моніторинг, а також актуалізацію документів та інформації про клієнта.

Належна перевірка здійснюється в разі:

  • встановлення ділових відносин (тобто коли суб’єкт господарювання вперше співпрацює з СПФМ);
  • наявності у СПФМ підозри;
  • здійснення переказів (у т. ч. в іноземній валюті, банківських металах, інших активах та міжнародних) без відкриття рахунка на суму від 30 000 грн до 400 000 грн або суму, еквівалентну зазначеній сумі;
  • проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 000  грн;
  • виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта;
  • проведення разової фінансової операції на суму 400 000 грн і більше без встановлення ділових відносин.

Обсяг дій при здійсненні кожного заходу визначається з урахуванням ризик-профілю клієнта (мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин тощо).

За наявності підстав для належної перевірки СПФМ має право витребувати, а клієнт (представник) зобов’язані подати інформацію, офіційні документи, необхідні для здійснення належної перевірки (ч. 6 ст. 11 Закону № 361).

Належна перевірка може включати посилені та спрощені заходи.Посилені заходи проводяться  щодо клієнтів з високим ризиком ділових відносин. При цьому ризиковими є складні, незвично великі, економічно невигідні фінансові операції, а також фінансові операції  проведені клієнтами у незвичний спосіб.

Спрощені заходи проводяться  щодо клієнтів з низьким рівнем ризику ділових відносин. При цьому критерії ризику та дії, що повинні проводитися при спрощеній перевірці визначитимуть самі СПФМ.

Ризик-орієнтований підхід

Ризик-орієнтований підхід – визначення, оцінка та розуміння ризиків легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня. п. 53 ст. 1 Закону № 361  

Ризик-орієнтований підхід передбачає проведення СПФМ оцінки  таких критеріїв ризику пов’язаних з його клієнтами:

  • географічне розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів;
  • вид товарів та послуг, що клієнт отримує від СПФМ;
  • спосіб надання (отримання) послуг.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами СПФМ, з урахуванням рекомендацій відповідних суб’єктів державного фінансового моніторингу (ст. 7 Закону № 161).

З аналізу норм Закону № 361 можна дійти висновку, що ризик-орієнтований підхід замінить повний контроль за фінансовими операціями. Фактично має відбутися перехід від кількісного аналізу до якісного, який передбачає зосередження уваги СПФМ на «підозрілих операціях».

Тобто, з одного боку, моніторингу підлягатиме менша кількість операцій, а з іншого – підвищиться якість інформації саме про підозрілі фінансові операції.

Процедура верифікації по-новому

Верифікація це заходи, що мають вживатися СПФМ з метою перевірки (підтвердження) ідентифікаційних даних клієнта, що дають змогу встановити його кінцевих бенефіціарних власників.

Закон № 361 вдосконалив процедуру верифікації клієнтів, закріпивши можливість дистанційної верифікації клієнта (за «старим» законом процедура верифікації вимагала особистої присутності клієнта).

Рекомендації щодо проведення віддаленої перевірки клієнтів має встановити НБУ до 28.07.2020 р. На сьогодні НБУ прогнозує такі варіанти дистанційної верифікації: BankID, кваліфікований електронний підпис, відеотрансляція, дистанційне зчитування даних через NFC, платіж на окремий рахунок банку з особистого рахунку клієнта.

Встановлення кінцевого бенефіціарного власника

Кінцевий бенефіціарний власник – будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція (п. 30 ст. 1 Закону № 361).

Вирішальним  впливом вважається  безпосереднє володіння часткою у розмірі не менше 25 % статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Кінцевого бенефіціарного власника встановлюють по  призвищу, ім’я, та по-батькові, країні громадянства та постійного місця проживання, даті народження, характеру та мірі (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

Закон № 361забороняє СПФМ покладатися виключно на ЄДР і зобов’язує з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника, зокрема:

  • отримати від клієнта структуру власності та витягу з ЄДР;
  • використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах;
  • вживати належні заходи для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника.
Структура власності – документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, що дає змогу встановити всіх кінцевих бенефіціарних власників, у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників. (п. 58 ст. 1 Закону № 361  

Зауважу, щоЗаконом України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» встановлено, що форма та зміст структури власності встановлюються Держфінмоніторингом за погодженням з Мінюстом України. На сьогодні така форма не затверджена.

Відтак, повідомляти державного реєстратора про структуру власності наразі неможливо. А СПФМ має право витребовувати таку інформацію у будь-якій формі, оскільки Законом № 361 не визначено, що структура власності подається за встановленою формою.

Якщо СПФМ  виявить  розбіжності між даними в ЄДР та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників, то  він зобов’язаний повідомити про це суб’єкта державного фінмоніторингу. 

Новації в процедурі переказу коштів

Окрім змінення умов та підстав фінмоніторингу Законом № 361 посилено контроль за іншими операціями, які фактично не підпадають під фінмоніторинг.

Відтепер переказ коштів в межах України до 30 000 грн повинен супроводжуватися як мінімум (ч. 3 ст. 14 Закону № 361):

  • стосовно платника – номером рахунка/електронного гаманця або унікальним номером електронного платіжного засобу платника (ініціатора переказу)/наперед оплаченої картки багатоцільового використання, та
  • стосовно отримувача – номером рахунка або унікальним номером електронного платіжного засобу отримувача/наперед оплаченої картки багатоцільового використання, а в разі відсутності рахунка/електронного гаманця – унікальним обліковим номером фінансової операції.

Тобто збільшилась кількість інформації, яку повинен мати та вимагатиме СПФМ в разі здійснення клієнтами фінансових операцій. На практиці банки вже мають відомості про своїх клієнтів, тож ці вимоги стосуватимуться нових клієнтів. Але відтепер банки вимагатимуть надання відомостей про отримувача коштів (якщо він не є клієнтом цього банку).

Перекази, що перевищують 30 000 грн, або перекази за межі України, підлягають обов’язковій верифікації. Для цього такі платежі повинні супроводжуватися такою інформацією про ініціатора та отримувача переказу:

– фізичну особу (фізичну особу – підприємця) – ПІБ; номер рахунка/електронного гаманця, на якому зберігаються електронні гроші (далі – електронний гаманець), з якого списуються кошти, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фінансової операції, який дає змогу здійснити відстеження операції (далі – унікальний обліковий номер фінансової операції); місце проживання або дані паспорта громадянина України, або РНОКПП, або дату і місце народження;

– юридичну особу – повне найменування; місцезнаходження або ідентифікаційний код згідно з ЄДР (для резидентів), номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фінансової операції.

Фінмоніторингу не підлягають операції, зокрема, з (ст. 14 Закону № 361):

1) зняття коштів з власного рахунка;

2) сплати податків, зборів, платежів, зборів, штрафних санкцій та пені або переказу коштів за житлово-комунальні послуги;

3) оплата товарів і послуг картою (або за допомогою інших електронних платіжних засобів);

4) переказу коштів на суму, що є меншою ніж 30 000 грн виключно з метою оплати вартості товарів, робіт, послуг, погашення заборгованості за кредитом;

5) переказу коштів готівкою в межах України у сумі, що є меншою ніж 5 000 грн, та відсутності ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими фінансовими операціями, що в сумі перевищують 5 000 грн.

Відтак, тепер для платежів на суму більше 5 000 грн, потрібно мати підтвердження законності походження коштів.

Невиконання вимог СПФМ, здійснення підозрілих, на думку такого суб’єкта операцій, може мати наступні наслідки: відмова у встановленін ділових відносин/проведенні операції, замороження активів, зупинення фінансових операцій, повідомлення Держфінмоніторингу, СБУ про підозрілі операції.

06.05.2020

One thought on “Закон про фінмоніторинг: вплив на агропідприємства

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.